Експерт про теплові насоси: під час вибору важливіший не розмір будинку, а його герметичність

Ефективне опалення житла є одним із найважливіших питань для тих, хто будує новий будинок або модернізує вже наявний. Тривалий час найпопулярнішим вибором було газове опалення, чимало людей користувалися твердопаливними котлами, а нині все більше уваги приділяється тепловим насосам, які для обігріву приміщень використовують не викопне паливо, а тепло навколишнього середовища.

За словами керівника відділу опалення та кондиціонування компанії «Baltic Refrigeration Group» Міндаугаса Бенюшіса, тепловий насос відбирає енергію (тепло) з повітря, води або ґрунту, а потім у процесі термодинамічного циклу, підвищуючи її температуру, передає її внутрішнім пристроям, які обігрівають приміщення або готують гарячу воду для побутових потреб.

“Теплові насоси легко встановити або інтегрувати в уже наявну систему опалення та підготовки гарячої води. Вони зменшують витрати на опалення та не виділяють у довкілля жодних шкідливих речовин. “Паливом” для цих насосів є тепло повітря, води або землі, за яке користувачеві не потрібно додатково платити, як за газ чи дрова. Тому ці пристрої є і економічними, і екологічними”, — зазначає експерт із теплових насосів NORDIS М. Бенюшіc.

Джерело тепла для дому — повітря

На ринку доступно кілька типів теплових насосів, проте принцип їхньої роботи однаковий, а головна відмінність полягає в тому, звідки береться тепло і куди воно передається. Теплові насоси типу «повітря–повітря» відбирають енергію із зовнішнього повітря, залежно від сезону нагрівають або охолоджують його та за допомогою вентилятора подають у приміщення. Насоси «повітря–вода» також отримують енергію із зовнішнього повітря, але вироблене тепло передають у водяну систему опалення — теплу підлогу або радіатори. Геотермальні насоси, або «ґрунт–вода», працюють за аналогічним принципом до систем «повітря–вода», проте енергію отримують із ґрунту.

За словами експерта, найпростішим і найдоступнішим варіантом є теплові насоси «повітря–повітря», однак вони більше підходять для обігріву будинків невеликої площі або окремих приміщень. Крім того, ці насоси не призначені для підготовки гарячої води. Найефективнішим варіантом є геотермальна система опалення — обладнання працює в стабільному режимі, оскільки температура ґрунту однакова і взимку, і влітку, а також відсутній зовнішній блок і джерело шуму. Водночас це найдорожче рішення.

Жителі Литви найчастіше обирають теплові насоси «повітря–вода», які М. Бенюшіc називає оптимальним варіантом з огляду на співвідношення комфорту та вартості.

“Ці теплові насоси ідеально підходять для приміщень із системою теплої підлоги, яка останнім часом встановлюється майже в усіх новозбудованих індивідуальних будинках і котеджах. Крім того, їхня вартість значно нижча, ніж у геотермальних насосів, вони простіші в монтажі, а приміщення обігрівають і гарячу воду готують практично з такою ж ефективністю”, — запевняє він.

Тепловтрати важливіші за площу будинку

Обираючи тепловий насос «повітря–вода», одним із найважливіших параметрів є його сезонний коефіцієнт ефективності (SCOP), який має бути якомога вищим. Він показує співвідношення виробленої теплової енергії до спожитої електроенергії та розраховується за затвердженою методикою. Якщо SCOP теплового насоса становить 4, це означає, що, споживши 1 кВт електроенергії, він виробить 4 кВт теплової енергії.

“Важливою є і потужність теплового насоса. Часто помилково вважають, що її слід підбирати лише за площею будинку. Насправді дуже важливими параметрами є герметичність будинку та тепловтрати. Будинок може бути невеликим, але негерметичним, із великою кількістю містків холоду, нещільними вікнами, через які тепло швидко втрачається. У такому разі тепловий насос, підібраний лише за площею, працюватиме неефективно, і користувач буде незадоволений обладнанням, хоча насправді воно просто неправильно підібране й не підходить для цього будинку. Тому перед придбанням теплового насоса важливо знати тепловтрати будинку, які повинні розрахувати кваліфіковані фахівці-проєктувальники”, — зазначає співрозмовник.

За його словами, проблем зазвичай не виникає, якщо енергетичний клас будинку — A, A+ або A++, адже такі будівлі зазвичай зводяться відповідно до проєктних вимог. Якщо ж будинок має клас B або нижчий, це, як правило, означає більші тепловтрати, а отже, буде потрібен потужніший тепловий насос.

“Також важливо, яку систему встановлено в будинку — теплу підлогу чи радіаторне опалення. За правильно змонтованої системи теплої підлоги тепловому насосу “повітря–вода” не потрібно нагрівати теплоносій до високої температури для обігріву приміщень, тому пристрій працює ефективно. Інша ситуація з радіаторами, для яких потрібна вища температура теплоносія, через що тепловий насос працює менш ефективно”, — підкреслює М. Бенюшіc.

За його словами, у жителів часто виникають запитання, чи здатні теплові насоси «повітря–вода» ефективно обігрівати будинок узимку, коли температура повітря надворі опускається значно нижче нуля. Теплові насоси мають вбудовані електричні нагрівальні елементи потужністю до 9 кВт. Коли зовнішня температура дуже низька і компресор насоса вже не може забезпечити необхідну кількість тепла, додаткове тепло починають виробляти ці нагрівальні елементи, використовуючи електроенергію.

На що важливо звернути увагу

Для встановлення теплового насоса важливо, щоб була достатня потужність електричного вводу. “Зазвичай потужності вводу недостатньо в будинках старої забудови або в сільських садибах. Якщо для духовки й плити електроенергії вистачає, то для теплового насоса резерву потужності може бути замало. У такому разі рішенням є збільшення потужності електричного вводу, якщо це технічно можливо й не надто дорого для власника.

Теплові насоси (як і вся електроніка) дуже чутливі до значних коливань напруги. Такі “стрибки” зазвичай призводять до виходу з ладу плат керування насоса та його пошкодження. Тому перед ухваленням рішення про придбання теплового насоса необхідно знати потужність свого електричного вводу, а фахівці під час виїзду повинні виміряти коливання напруги. Якщо потужності недостатньо або коливання напруги значні, від ідеї встановлення теплового насоса доведеться відмовитися”, — каже він.

Теплові насоси «повітря–вода» зазвичай складаються із зовнішнього та внутрішнього блоків, які встановлюються відповідно зовні та всередині будинку. В ідеальному випадку достатньо просвердлити отвір у стіні для монтажу насоса. Обсяг робіт може бути більшим, якщо трубопроводи з холодоагентом потрібно прокладати через кілька приміщень або якщо власник одночасно планує модернізувати систему опалення.

Внутрішній блок без інтегрованої ємності для гарячої води зазвичай встановлюється в котельні, оскільки разом із окремою ємністю для гарячої води потребує більше місця. Модель з інтегрованою ємністю може бути встановлена будь-де, навіть на кухні, за умови, що приміщення опалюється. Для зовнішнього блока, за словами М. Бенюшіса, слід обрати місце, захищене від прямого сильного вітру та прямих сонячних променів. Вітер може дути збоку, але не безпосередньо на пристрій, оскільки це ускладнить його роботу — обладнання може фіксувати помилки та вимикатися. Під прямим сонцем тепловий насос може некоректно визначати зовнішню температуру — сприймати її як значно вищу, через що пристрій може не запускатися. Найбільш підходяще місце в кожному конкретному випадку має визначити монтажник, враховуючи орієнтацію за сторонами світу та особливості встановлення.

“Встановлений тепловий насос не потребує складного обслуговування — достатньо раз на рік перевіряти фільтри та тиск води в системі. Правильно підібраний і якісно змонтований тепловий насос “повітря–вода” може служити багато років. Для власників будинків старої забудови цю інвестицію робить ще вигіднішою можливість скористатися державною підтримкою та отримати компенсаційні виплати при заміні опалювального обладнання, що використовує викопне паливо”, — звертає увагу М. Бенюшіc.